Страшний Суд
Ікони Страшного суду ілюструють біблійне пророцтво про друге пришестя Христа і Суд, який Він звершить над людством. Іконографія сюжету спирається на тексти Євангелій (Мт. 13:49-51; 19:28; 25:31-46; Ів. 5:22,27), апокрифічні джерела, Об’явлення Івана Богослова, старозавітні тексти, а також твори Єфрема Сиріна, Паладія Мніха та Житіє Василія Нового. Зображення Страшного суду з’являється вже з часів катакомбного періоду в образі відокремлення «овець» від «козлів». Композиція сюжету почала набувати усталеного вигляду з VIII по XI століття. В українських храмах зображення Страшного суду зустрічається з XII століття, а з XV століття стає традиційним елементом церковного інтер’єру, займаючи південну стіну. Навпроти, на північній стіні, розміщували зображення Страстей Христових, що разом з іконостасом на східній стіні утворювали єдину змістову та візуальну просторову композицію. Іноді сюжет розташовувався і на західній стіні, поблизу виходу з храму.
Ікона поділяється на кілька горизонтальних регістрів, симетрично розділених по вертикалі. Попри те, що на всіх іконах елементи та їх розміщення дещо відрізняється, загальна іконографія має типові риси.
Верхній регістр: Ангели згортають небо (Об’явл. 6:14). На небесному сувої зображені сонце, місяць, зірки, іноді — знаки зодіаку. Ліворуч — Вишній Єрусалим з Ісусом, Богородицею та праведниками біля його брами. У правій частині верхнього регістру розміщено Голготський хрест та ангелів, що скидають демонів з небес. Під сувоєм часто зображаються небесні сили із мандорлою. У ній знаходиться Бог Отець в образі Вітхого Деньми (Дан. 7:9) або лише з підписом: «Отець», або Ім’ям Бога на івриті.
Другий регістр: Центральною фігурою є Христос. У XV-XVI ст. Він зображувався в іконографії “Спас в Силах” (Єзекіїля 1:4-6, 10, 13-16, 18, 22-28). Згодом ця іконографія змінилась на “Спас в Славі” (Символ Віри). На таких іконах Він сидить на веселці у блакитній мандорлі, яку підтримують чотири ангели, та благословляє обома руками. Іноді в лівій руці Ісус тримає Книгу. Одяг Христа зазвичай білий, золотий або пурпурний. Починаючи з XVII століття, в іконографії з’являється зображення оголеної частини торсу з видимою раною від списа. Від мандорли або Престолу Приготованого тече вогненна ріка, яка утворює вогняне озеро в нижній частині ікони. Найближче до Христа стоять Богородиця та Іван Хреститель, а за ними на престолах сидять дванадцять апостолів, що судитимуть дванадцять колін Ізраїля.
Третій регістр: У центрі розміщено Престол Приготованний (Пс. 9:5-8; Пс. 92:2) з Книгою (Об’явл. 5:1), знаряддями страти Христа та Святим Духом. Під престолом — Рука Божа з безліччю облич, які символізують душі. Рука тримає терези, на яких зважуються вчинки людини: добрі переважають, однак демони намагаються втягнути свою чашу вниз. Ангели перешкоджають їм, що символізує боротьбу за душі. Біля Престолу навколішках стоять Адам і Єва.
Змій митарств тягнеться від пащі Геєнни до ніг Адама. Він поділений на кільця, через які проходять грішники. На кожному з кілець зображено різні гріхи, такі як «клевета», «зависть», «гнів» тощо. Обабіч показано демонів, які зачитують ці гріхи, та ангелів, що спрямовують душі від Геєнни.
Від Адама і Єви йде регістр людей. За євою зображено групи людей, які символізують народи у національних костюмах свого часу. Це «ляхове», «русини», «турки», «татари», «німці», «мурини» тощо. Найближче до Єви зображено єврейський народ, ведений Мойсеєм. З протилежного боку знаходяться групи праведників, згрупованих за чинами. Це “царі”, “пророки”, “мученики”, “мучениці”, “преподобні” та ін. Усіх їх веде апостол Павло. Враховуючи подібну роль і симетричне розташування, “апостол народів” тут виступає як своєрідний новий Мойсей, що веде оновлений вибраний народ, християн до Бога.
Нижче у правому краю зображено море і землю. Море зазвичай є хвилястою сферою, у якій знаходиться персоніфікація моря із відповідними атрибутами, а також морські створіння. Земля – це острів, на якому сидить персоніфікація, а також знаходиться місто, могили, які відкриваються і звірі. Часто створіння виригують тіла людей, яких раніше з’їли. По чотирьох сторонах землі зображено чотирьох ангелів, які срмлять, закликаючи мертвих до суду (Дан. 12:1-2; Об’явл. 20:13).
Лівий край ікони присвячений образу Раю, часто зображеному у вигляді саду в колі, або оточеному фортечними мурами. У ньому сидить Богородиця. Коло Неї – два ангели і благорозумний розбійник Дісмас (Лк. 23:40-43). Нижче – три праотці — Авраам, Ісак і Яків з душами праведників на їхніх лонах. Іноді праотці тримають душі у розтягнутих пеленах. Ворота Раю охороняє вогненний серафим (Бут. 3:24), а апостол Петро з ключами веде праведників до входу. Біля Раю зображено «милостивого блудника», якому милосердя врятувало від пекельних мук, але блуд закрив дорогу до Раю.
Між Раєм і Пеклом точиться боротьба за душу. Тут зображено смерть грішника і успіння праведника. Грішник оточений чортами, біля яких знаходиться Смерть – скелет або зігниле тіло, що тримає косу, меч, клепсидру і/або сільськогосподарські знаряддя – граблі, вила, лопату та ін. Праведник засинає в оточенні ангелів. Йому грає на лютні або кобзі цар Давид. Також у цьому просторі загальної композиції зображено чотирьох звірів у сферах. Це символи чотирьох земних царств з видіння пророка Даниїла (Дан. 10-12).
Вогняне море впадає у пащу Геєнни, де серед двоголового монстра сидить Сатана з маленькою душею Юди Іскаріота на колінах. Поруч зображено п’ять пекельних мук: «несогріваєма зима», «невсипущий черв», «невгасимий вогонь», «темрява». Також тут є окремі грішники, муки яких відповідають їхнім гріхам. Серед сцен пекла зустрічається і зображення шинку, яка є цінним джерелом знань про особливості народних розваг певної епохи.
Михайло Скоп
