У 1492 році в історичних джерелах згадується православний священик на ім’я Станько. Пізніші податкові реєстри також засвідчують існування священика, а отже й церкви в селі. За австрійського панування Щавне було центром парохії з дочірньою церквою в Куляшному.

Відомо, що на початку XVIII століття у Щавному згоріла церква і на її місці 1703 року була поставлена нова. Ймовірно, вона простояла приблизно до 1887 року, коли також була зруйнована вогнем. На тому ж місці тесля Гойсан з Полонної 1888 року збудував нову дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Оновлена 1925 року. Тоді ж київські митці-емігранти, власники іконографічної майстерні “Відродження” у Перемишлі, виконали розписи (автори поліхромії Борис Палій-Неїло, Павло Запорізький, Микола Прасницький, Юрко Крих, Семен Остапчук). Один з виконавців розписів, Борис Палій, був офіцером армії УНР, генералом для особливих доручень при головному отамані Симонові Петлюрі.

Тризрубна споруда стоїть на кам’яному підмурівку, покрита суцільним бляшаним дахом, який традиційно фарбують зеленим або синім кольором. Над бабинцем збудовано невелику вежку. З правого боку до святилища прибудовано захристію. Перед церквою розташована триярусна дзвіниця каркасної конструкції.

Окрім розписів у церкві зберігся неповний іконостас.

Церква була пошкоджена під час фронтових боїв 1944 року. Після виселення українців стояла без ужитку, і в 1959 році влада продала її з метою розібрання на матеріал. Цьому перешкодили мешканці, які помалу поверталися до села з місць депортації. Оскільки влада дозволяла створювати православні громади, люди скористалися цією можливістю, і від 1962 року церква є православною.

Джерела:

Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії (з додатком Апостольської Адміністрації Лемківщини) 1828—1939. Львів : Каменяр, 1995. 1008 с.

Zieliński K. Leksykon drewnianej architektury sakralnej województwa podkarpackiego. Carpathia. 2015. 408 S.

О. Свідзинська