Найдавніша відома нам церква була тут уже в 1-й третині XVI ст. [1, с. 93]. Наприкінці XVIII ст. Старі Олешичі втратили самостійність і були прилучені як філія парохії в містечку Олешичі. Дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, що була збудована на зламі XVII—XVIII століть, а згодом оновлена у 1861 і 1876 рр., згоріла під час великої пожежі села, що трапилася 1901 року. На її місці 1910 року розпочато будівництво нової, мурованої церкви, освячення якої відбулося 1913 року (10). Уже в міжвоєнний час (1929—1930 рр.) ця церкву розписав в українському національному стилі невідомий художник; Існує припущення, що автором розписів був місцевий маляр художник Іван Калина [2, с. 104], натомість деякі ікони підписані ініціалами “Л.Х.” [3, с. 53].
Дзвіниця, вимурувана 1912 року, збереглася, але уже не служить брамою [3, с. 55].
Після виселення українців церква до 1989 року використовувалася як склад, а зараз стоїть без ужитку і помалу руйнується.

Джерела:
1. Mazur J. Zabytkowa architektura cerkiewna Ziemi Lubaczowskiej. Lubaczów, 2015. 136 s.
2. Козій Н. Головний хрест з купола стягнули бульдозером. Вісник Любачівщини, випуск 17, 2009. c. 104.
3. Щупак А. Церква Покрови Божої Матері в Старих Олешицях: історія і мистецтво. Студентські історичні зошити. Випуск 2, Івано-Франківськ, 2011. С. 50-55.

О. Свідзинська