Перша церква Преображення Господнього в Новому Люблинці була побудована 1571 року; ймовірно, вона згоріла під час польсько-турецької війни 1672 року. На її місці 1676 року було побудовано нову церкву (у шематизмах Перемиської єпархії можна побачити дату 1670 і помилкову дату посвячення, що, очевидно, не відповідає описаній хронології). Після усіх перебудов церква була хрестовидною в плані, п’ятиверхою [2, с. 61], у 1841—1844 роках верхи перекриті бляхою замість давнішого ґонту. Згоріла внаслідок артилерійського обстрілу в ніч з 17 на 18 червня 1915 року [3], коли російські війська почали відступ з Галичини і фронт 11 днів стояв між Старим і Новим Люблинцями [1].
Велику муровану церкву за проектом славетного архітектора Василя Нагірного почали будувати 1906 року. Церква була освячена Перемиським єпископом Костянтином Чеховичем 11 жовтня 1908 року при великому здвизі народу [1]. Для церкви було виконано дубовий іконостас (автор — різьбяр Іван Іваніньо) з іконами пензля Олекси Скрутка, написаними у 1911—1912 рр. Ікони для бічних престолів виконав о. Роман Ісайчук, парох с. Середнє. Над головним престолом вміщена копія давньої ікони Пресвятої Богородиці, що, ймовірно, збереглася в пожежі першої церкви.
Стара дерев’яна дзвіниця 1676 року була розібрана 1908 року, під час побудови нової [3, с. 375].
Після депортації українців церква зачинена, хоча її убранство переважно збереглося. Раз на рік сюди з’їжджаються нащадки виселенців з Любачівщини і служиться Божественна Літургія.

Джерела.

1. Судин Ю. Люблинці Старий і Новий на стежках історії. Львів : СПОЛОМ. 2015. 192 с.
2. Драґан М. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм. Харків, Видавець Савчук О. О., 2014. 450 с.
3. Zieliński K. Leksykon drewnianej architektury sakralnej województwa podkarpackiego. Carpathia. 2015. 408 S.

О. Свідзинська