(бл. 1650–1708) — видатний український іконописець, представник Жовківської школи малярства. Походив, імовірно, із містечка Білий Камінь поблизу Золочева, що підтверджується підписами на ранніх роботах як «Маляр Білокаменецький». Навчався у майстерні маляра Романа Могильницького у Кам’янці-Струмиловій (нині – місто Кам’янка-Бузька). Віра Свєнціцька виділяє два етапи творчості, у яких помітно зростання майстерності та формування стилю. Перший період припадає на 1680-ті рр., коли маляр працював над іконостасами у Волиці-Древлянській, Марошанці, Потеличі та Волі Висоцьцій. Другий – від 1690-х рр. Знаковим твором цього періоду є Жовківський іконостас із Скваряви Нової. Дослідниця припускає, що Руткович помер між 1703 і 1708 рр.

Творчість художника суттєво вплинула на розвиток українського сакрального мистецтва. Локалізація збережених творів зосереджується здебільшого у Жовківському районі Львівської області. Найбільш відомими творами маляра є іконостаси, а також окремі збережені ікони. До таких, зокрема, належать ікони із іконостасів у с. Волиця-Древлянська, Воля Висоцька, Крехів, Потелич, Стара Скварява, м. Жовква, м. Львів. Петро Скоп відзначав, що творчість Івана Рутковича, відображаючи впливи актуальних у його час європейських мистецьких тенденцій, зокрема стилю маньєризм, сприяла розвитку національної школи іконопису. Характерними рисами творчості є яскрава кольорова палітра та індивідуальний підхід до трактування іконографічних канонів, що наближало його до інших європейських майстрів кінця XVII ст.. Однією з найвизначніших робіт Рутковича є іконостас церкви Різдва Христового у Жовкві (1697–1699). Як зауважував П. Жолтовський, ця пам’ятка демонструє майстерність художника у створенні складних багатофігурних сцен та його здатність віртуозно поєднувати орнаментальні й фігуративні елементи​.

Михайло Скоп