(1667- до 1748) український іконописець. Православний, а згодом унійний ієромонах. Народився в Жовкві. В молоді роки переїхав у Луцьку, а згодом переселився у Білостоцький Монастир. Був ігуменом ЛУцького Хресто-Воздвиженського братства. Створив значну кількість ікон. Одним із найперших творів митця вважаються збережені ікони із Білостоцького монастиря. Також він є автором Городищенського та Локачівського іконостасів, які були збережені лише фрагментарно. Впродовж 1698-1705 рр. працював над іконостасом Скиту Манявського, НМЛ. Іншим майже повністю збереженим іконостасом художника є іконостас 1722 р. для Загорівського монастиря (відомий як Вощатинський). Останньою роботою ввжається “Розп’яття” із с. Чернчиці, НМЛ.

М. Скоп