(1885–1967) — видатний український іконописець-монументаліст, представник української сецесії, учень Модеста Сосенка. Народився в селі Сморжів на Радехівщині в родині вчителя. Навчався у Львові в гімназії і відвідував фахову школу з мистецьким нахилом при львівському Промисловому музеї. Навчався і працював під керівництвом Тадеуша Рибковського. За сприяння Модеста Сосенка і митрополита Андрея Шептицького навчався у Краківській академії мистецтв. Під патронатом митрополита художники працювали разом над розписами храмів у с. Конюхи, Славському, Рикові.

1914 року вступив до легіону Українських січових стрільців. Був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в Українській галицькій армії. Здобув ранг сотника УСС, отамана Армії УНР. Після повернення до Львова одружився. З 1923 до 1927 року навчався в Празькій академії мистецтв. В 1941 емігрував до Кракова, а згодом до Відня,.  Мюнхена. У 1950 переїхав до Канади, де виконав розписи собору Священномученика Йосафата у Едмонтоні.

Одним із ключових етапів у його творчості стали розписи в церкві Христа-Чоловіколюбця у Жовкві, виконані між 1910–1932 роками. Буцманюк створив стінопис із яскравими національними мотивами, де поєднав елементи українського сакрального мистецтва із сучасними художніми підходами. У храмі поєднано релігійні та історичні постаті, зокрема в образі Господа Саваота зображено митрополита Андрея Шептицького.

М. Скоп