(1757–1825) — український живописець, відомий майстер портрета та іконопису, академік Петербурзької академії мистецтв. Народився в Миргороді у становій козацькій родині іконописця Луки Боровиковського. Першу художню освіту отримав від батька. Тридцять років жив і працював у Миргороді, де в 1774 р. отримав ранг значкового товариша. В кінці 1780-х рр. переїхав до Петербурга. З 1795 року здобув ступінь академіка, а з 1802-го — радника Академії мистецтв.

Особливість його стилю полягала в гармонійному поєднанні традицій академічного живопису із українськими мотивами, що особливо проявлялося в ранніх роботах.