Пророк Захарія (івр. זְכַרְיָה, “Господь згадав”) — один із дванадцяти малих пророків Старого Заповіту. Народився у Вавилонському полоні в родині з коліна Левитів. Після повернення до Єрусалиму Захарія став пророкувати. Він є автором «Книги пророка Захарії», яка була написана орієнтовно в 518 р. до н.е. за царювання Дарія І або в 252 р. до н.е. за царя Дарія ІІІ. Серед усіх старозавітних книг саме в ній міститься найбільше пророцтв про прихід Христа.

Зокрема, Захарія описує велику постать священника Ісуса, що стоїть перед лицем Бога (Зах. 3:1–3). Пророк передбачає страждання Христа: «І будуть дивитися на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за єдинородного, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первістка» (Зах. 12:10). Він також описує радісний вхід Царя Месії до Єрусалима: «Радій вельми, дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій гряде до тебе, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, на молодім ослі, сині ослиці» (Зах. 9:9).

Іконографія

В українському іконописі пророк Захарія знаходиться в пророчому ряді іконостасів та на іконах «Богородиця з Похвалою». Його малюють або як безбородого юнака, або з короткою бородою, рідше — сивобородим. У XVI столітті найпоширенішим зображенням є Захарія у червоному гіматії та синьому хітоні; також зустрічаються образи в одязі рабина. Пізніше його часто зображають у шатах первосвященника. Атрибутами пророка є сувій із цитатою з Книги Захарії та підсвічник.

Михайло Скоп