Софія – Премудрість Божа
Культ Софії – Премудрості Божої сформувався у візантійському богослов’ї на основі біблійних текстів про Мудрість Бога. В Старому Завіті Софія є персоніфікованою: “Господь створив мене, початок дороги Своєї, перший із діл Своїх, віддавна. Відвічних часів поставлена я, від початку, ще перед тим, як постав світ” (Прип. 8:22-23). Цей текст асоціювався із премудрістю, що існувала поряд із Богом від початку творення.
У Новому Завіті, в Першому посланні до Коринтян читаємо: “…А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням…” (Кор. 1:30). Тут ім’я Премудрості асоціюється із самим втіленим Словом — Христом. Так, наприклад, Оріген підкреслював, що ім’я Премудрості є найперше і найвірніше ім’я Сина (Comm. in Iohann. I, 22). Не дивно, що перші й найбільші храми Русі були присвячені Софії.
Найбільш поширеними в українському іконописі є два типи Премудрості Божої:
- Новгородський. Назва умовна, хоча цей тип іконографії не є місцевим; назва закріпилася завдяки новгородській іконі XV ст.). Основою цього варіанту є текст Об’явлення Івана Богослова, що описує Сина Людського: “…одягненого в довгу одежу і по грудях золотим поясом… а очі Його немов полум’я вогняне… А ноги Його… наче в печі” (Об. 1:13-15). Софія тут зображена у вигляді вогняного ангела, що є Словом Божим. Поруч — Богородиця та Іван Хреститель або апостоли Іван Богослов і Іван Хреститель. Над ними — Христос, оточений ангелами, та Господь Саваот.
- Київський. Найвідоміший приклад — храмовий образ Софійського собору в Києві, класичний зразок козацького бароко з притаманними йому пишністю і символізмом. На цьому образі бачимо Богородицю, яка стоїть в арці із сімома стовпами (Приповісті Соломонові 9:1: “Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала”). На семи сходах, що позначають християнські чесноти (Віра, Надія, Любов, Чистота, Смирення, Благодать, Слава), до Богородиці звертаються старозавітні пророки. Угорі зображений Господь Саваот із сімома архангелами.
Михайло Скоп
