Апостоли Петро і Павло вважаються найзначнішими серед апостолів, оскільки вони внесли вагомий вклад у розвиток Христової Церкви. Їх постаті можна розглядати як у багатьох сенсах протилежні. Простий рибалка Петро, який палко любив Христа, був випробуваний своєю трикратною зрадою через поступливий характер. Натомість Павло – книжник і фарисей, який спочатку ненавидів Ісуса, та врешті-решт увірував, навернув велику кількість юдеїв і поган та заклав основи християнського богослов’я. Як відомо, між апостолами був конфлікт. Згідно з посланням святого Павла до Галатів (2:11-16), в Антіохії Петро спочатку їв разом із християнами-неєвреями (колишніми поганами), що було заборонено юдейським Законом, а коли прийшли християни-євреї, що строго дотримувалися Закону, він почав уникати язичників і переконував їх обрізатися та дотримуватися старозавітного Закону, окрім Євангелія Христа. Це не сподобалося Павлові, і він привселюдно запитав Петра, чому той лицемірить. Врешті-решт, було вирішено, що важливішою є віра в Христа, тож євреї і неєвреї є в ній рівними. Це стало поворотним моментом у розвитку християнства, яке отримало змогу стати вірою багатьох народів, а не просто єврейською сектою. В іншому випадку, на найранішому етапі християнство могло розділитися на “єврейське” і “поганське”.

Важливо також згадати про писання святих апостолів. Так, у своїх посланнях Павло упорядкував і роз’яснив багато християнських догматів, завдяки чому християнство стало більш зрозумілим для широких мас. Святий Петро вважається автором Євангелія від Марка, з яким жив, і якому, ймовірно, продиктував свої спогади про Христа. Петро і Павло були страчені в один день, 12 липня, в Римі за наказом імператора Нерона. Петра, за його власним бажанням, було розіп’ято не так, як Христа, а вниз головою. Павло, як громадянин Риму, уникнув довгих мук на хресті: йому відрубали голову мечем.

Ікона “Верховні апостоли Петро і Павло” є досить поширеною в українському іконописі. Зазвичай, це був або храмовий образ іконостасу, або цокольна ікона під намісним образом Христа. Праворуч від неї, під намісним образом Богородиці, розміщувалася аналогічна композиція – Антоній і Теодозій Печерські. Іноді зустрічаються і спільні ікони у ряді Моління. Традиційно на іконі “Верховні апостоли Петро і Павло” святі зображені у весь зріст і з атрибутами: Петро є у жовтому гіматії та блакитному хітоні, а у руках тримає ключ; Павло – у червоному гіматії та синьому хітоні, тримає меч як символ страти. Між апостолами часто можна бачити Храм – символ Христової Церкви. А в небі над ними, у хмарі або мандорлі, зображений Еммануїл, що благословляє обох і дає кожному терновий вінець як символ мученицької смерті.

Ікони “Верховні апостоли Петро і Павло”