Кирило (при народженні – Костянтин; бл. 827–869) і його брат Методій (бл. 815–885) народилися в Солуні (сучасні Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. В регіоні проживали слов’янські племена, зокрема драгувити, сагудити та смоляни, що зумовило розвиток так званого «солунського діалекту». Дослідники припускають, що саме цей діалект став основою церковнослов’янської мови.

Костянтин навчався при дворі візантійського імператора Михайла III, здобув освіту патріаршого бібліотекаря і вільно володів кількома мовами. Під час дипломатичної місії до хозарів близько 860 року він віднайшов мощі святого папи Климента. Методій обрав військову кар’єру й керував слов’янськими поселеннями у Македонії, згодом прийняв чернецтво.

У 863 році брати вирушили до Моравії на запрошення князя Ростислава з метою проповіді християнства серед місцевого населення. Перед подорожжю Костянтин створив перший слов’янський алфавіт – глаголицю, якою брати перекладали Євангелія, Псалтир і Апостол. Однак за використання церковнослов’янської мови в богослужінні вони були звинувачені в єресі, адже група римських богословів наполягала, що літургія можлива лише трьома мовами, якими було зроблено напис на Хресті (івритом, грецькою та латиною). У 866 році папа Адріан II викликав братів до Рима, де надав дозвіл на їхню діяльність.

У Римі Костянтин прийняв чернечий постриг з новим іменем Кирило, незабаром захворів і помер. Методій був висвячений на архієпископа Панонії та Моравії, куди повернувся і де продовжив переклад Біблії церковнослов’янською разом із учнями.

Після смерті Мефодія слов’янська писемність у Моравії була заборонена, а деякі з його учнів – переслідувані; частина втекла до Хорватії та Болгарії, де продовжила поширення цієї писемної традиції. У Хорватії католицьке богослужіння слов’янською мовою існувало місцями до XX ст. Проти заборон виступав папа Адріан II, а згодом папа Іван VIII, які вказували на важливість слов’янських перекладів для Церкви.

Іконографія

Святі Кирило і Методій зображаються відповідно до своїх чинів. Кирило, який належить до найвищого чернечого сану – великої схими, одягнений в аналав (плат зі зображеннями інструментів страти Христа та черепом Адама) і куколь (гостроверхий каптур). Як творець слов’янської писемності, він часто тримає сувій із абеткою. Мефодій зображений в архієрейських ризах, тримає хрест (символ проповідництва) та Євангеліє чи євхаристійну чашу як символ перекладу святих книг.

До XVIII століття зображення Кирила і Методія в українському іконописі були рідкістю. Їхня популярність зросла під впливом політичних обставин: святі стали символами просвітництва і слов’янської єдності, яку часто протиставляли латинському впливу. Зокрема, найбільша кількість ікон із зображеннями Кирила і Методія з’явилася у другій половині XIX – на початку XX ст., коли ідея слов’янства набула значного розповсюдження.

Михайло Скоп