Рівноапостольний князь Володимир
(*бл. 956 — †15 липня 1015) Володимир Великий, наймолодший син київського князя Святослава. Після міжусобної боротьби зі старшим братом Ярополком здобув київський престол. Для консолідації держави він ініціював спорудження капища – пантеону шести головних слов’янських богів, при якому, за деякими джерелами, відбувалися й людські жертвоприношення. Деякі історики вважають, що ці заходи були реакцією на християнські погляди князя Ярополка. На місці цього пантеону археологічні знахідки вказують на можливе існування церкви, побудованої Ярополком.
Володимир здійснив низку воєнних походів, зокрема проти ляхів, в’ятичів та ятвягів. Після військових дій у Херсонесі він прийняв християнство, взяв шлюб із візантійською принцесою Анною і уклав союз з Візантією. Володимир також карбував власні монети, закріплюючи статус Київської держави на міжнародній арені.
Згідно з літописами, у 988 році, повернувшись із Херсонеса, Володимир наказав знищити язичницьких кумирів, а Перуна волочити і бити палицями, після чого примусив мешканців Києва прийняти хрещення в Дніпрі. Вірогідно, що ці події стали не початком, а лише одним із ключових етапів довготривалого процесу християнізації Русі. Дослідження показують, що на той час християнство було вже поширеним у державі, оскільки залишки християнських поховань і сакральних споруд вказують на існування значних християнських спільнот серед населення. У звітах патріарха Фотія згадується, що після походу Аскольда на Царград (бл. 860-ті роки IX ст.) частина його війська прийняла християнство, що підтверджує глибокі корені релігії на Русі.
Іконографія князя Володимира в українському іконописі набуває поширення з середини XVII ст., однак найвищого розвитку досягає в XIX ст. Його зображають як окремі ікони (наприклад, як дияконські двері в іконостасах), а також в парі з княгинею Ольгою. Традиційно Володимир представлений у довгих князівських шатах, з короною, зі скіпетром і державою або з хрестом і мечем, що символізує його християнські заслуги та воєнні досягнення. З кінця XIX ст., під впливом історизму, Володимира стали зображати у візантійському одязі, зокрема з тризубом на плащі, який є його родовим знаком. Також, враховуючи археологічні докази, зокрема монети з портретом князя, святого іноді зображають його без бороди і з довгими вусами.
Михайло Скоп
