Преподобний Симеон Стовпник
Димитрій Туптало повідає, що преподобний Симеон народився в Кілікії в християнській родині. Його мати — преподобна Марта. Одного разу в храмі, після читання Євангельських блаженств (Мт 5:3-11), Симеон запитав про їхнє значення у старця, який стояв поруч. Той став довго повчати його про духовну убогість. Хлопець зацікавився аскезою і вирушив шукати місце для молитви, навіть не повернувшись додому. Коли він знайшов таке місце, став молитися, поки не заснув. І йому явилося видіння: він вирішив копати фундамент, а голос сказав: “Копай глибше!” Він копав доти, поки не вирішив, що досить глибоко, але голос знову наказав йому продовжити. Так було тричі, поки голос не спинив його, пояснивши, що без праці нічого не досягти. Після пробудження юнак пішов до монастиря. Він виявився стараннішим за всіх ченців, глибоко дотримуючи посту та монаших правил. Батьки Симеона шукали його два роки, багато плакали та тужили, поки його батько не помер з горя.
Одного дня чернець пішов до криниці по воду. Там він узяв шнур і міцно обв’язав себе по голому тілу. Після десяти днів рани, які натер шнур, згноїлися і почервили. Братія не могла цього витримати і поскаржилася до ігумена, що не можуть терпіти смороду і червів. Ігумен викликав ченця і насильно роздягнув його. Жахнувшись від побаченого, ігумен намагався переконати святого не мучити себе так за гріхи. Але згодом, залікувавши його рани, відпустив з монастиря, щоб інші не наслідували його приклад. Симеон став блукати пустками, поки не натрапив на висохлу криницю, повну гадів і злих духів. Він кинувся туди і почав молитися.
Одного дня ігумену наснилося, що монастир обступили люди зі свічками і погрожували спалити його, якщо їм не покажуть Симеона. Прокинувшись, ігумен наказав шукати святого по околицях. Його ледве знайшли в тій криниці, і проти його волі витягли звідти, повернувши в монастир. Але незабаром він знову пішов блукати, поки на одній з гір не знайшов маленьку келію. Там він закрився на три роки в суворому пості, а згодом прикував себе на вершині гори. До нього почали приходити хворі та скорботні зі всіх країв. Людська слава набридла святому, і він поставив собі високий стовп з келією, де й почав жити.
Про це почули отці-пустельники і вирішили перевірити, чи смиренний Симеон. Вони доручили посланцям наказати святому зійти зі стовпа; якщо він відмовиться, його слід насильно стягнути за непослух, а якщо погодиться — залишити в спокої. Святого також спокушав демон, який, з’явившись у вигляді ангела на вогняній колесниці, запрошував Симеона на небо до святих. Той погодився й підняв праву ногу, щоб ступити, а правою рукою — перехрестився. Демон налякався і зник. Пізнавши, що це підступ, святий покарав свою ногу, стоячи на ній цілий рік. Врешті до стовпа прийшла мати Симеона, Марта. Проте святий не захотів з нею побачитися, наказавши їй ще почекати при вході. Вона там і померла. Її тіло занесли до стовпа. Святий плакав і молився над тілом, поки воно не усміхнулося. Святу Марту поховали прямо перед стовпом. Симеон Стовпник творив багато чудес. Але прийшла йому пора йти на небо на сто третьому році життя. Першим про його смерть довідався Антоній. Він виліз на стовп і побачив тіло святого, що стояло в молитві.
Михайло Скоп
