Святий Миколай Чудотворець (c. 275–342) належить до числа найшанованіших християнських святих. Згідно з переказами, він народився близько 275 р. у Патарі, місті в Лікії (сучасна Туреччина). Його батьки, Феофан і Нонна, були заможними та глибоко віруючими християнами. Вже з раннього дитинства Миколай проявляв надзвичайну набожність: легенда стверджує, що новонароджений немовля три години стояв у купелі, прославляючи Пресвяту Трійцю.

Після отримання освіти він переселився до Мір Лікійських, де його дядько, єпископ, висвятив Миколая на священника. Втративши батьків, Миколай успадкував значний маєток, який присвятив благодійності. Найвідомішою є легенда про допомогу трьом сестрам: святий тричі залишав у домі вбогого батька мішечки із золотом, щоб забезпечити придане для дівчат і врятувати їх від ганебної долі (пор. Acta Sanctorum, грудень).

Його служіння розпочалося за часів переслідування християн імператорами Діоклетіаном та Максиміаном. Уникаючи арешту, Миколай став пустельником, але згодом повернувся до Лікії, де після смерті попереднього архієрея зайняв посаду єпископа Мір Лікійських. Традиція приписує йому участь у Першому Вселенському Соборі 325 р., хоча найдавніші житія цього не підтверджують.

Святий Миколай також знищував язичницькі храми, а численні чудеса супроводжували його життя. Помер близько 342 р., і його мощі в 1087 р. були перенесені до Барі (Італія).

Іконографія

Святий Миколай посідає особливе місце в українському іконописі, його зображення зустрічаються в усіх періодах розвитку цієї традиції. В іконостасі його образ зазвичай розташований у північній частині намісного ряду. У XV ст. ікони святого також включалися до Молільного ряду.

У намісних іконах XV–XVI ст. святий часто зображений на повний зріст, іноді разом із житійними сценами. У типових зображеннях Миколай має коротке волосся та округлу бороду (довге волосся з’являється на іконах XVIII–XIX ст.), тримає у лівій руці Євангеліє, а правою благословляє. Він одягнений у фелон і омофор, характерні для архієпископа. З XVI ст. фелон починає прикрашатися хрестами (поліставріон), що є привілеєм архієпископів, а пізніше — квітковими мотивами.

Часто в композиціях біля голови святого зображають Христа з Євангелієм і Богородицю з омофором. Житійні ікони, що ілюструють чудеса Миколая, як-от порятунок моряків чи перенесення мощей, також широко поширені.

Іконописні традиції адаптували зображення святого до культурного контексту часу, що помітно у деталях костюма, елементах декору та стилістичних особливостях. Так, наприклад, у XVIII ст. на іконах з’являються митра та скіпетр.

Михайло Скоп