(бл. 329–379) — видатний теолог, поет, архієпископ Константинопольський, один із трьох святителів. Народився в Аріанзі (сучасна Туреччина) в родині, яка була глибоко релігійній родині. Батько Григорій був єпископом Назіанзським, а мати Нонна згодом була канонізована як свята. Григорій виховувався в аскетичному дусі, обіцяючи посвятити своє життя служінню Богу. Отримав освіту в Кесарії, Александрії та Афінах, де потоваришував із Василієм Великим. Після завершення навчання він повернувся до батьків і був хрещений. Протягом свого життя Григорій боровся з аріанством, активно пропагуючи тринітарне вчення. Був відомий своєю риторикою і поетичними творами, серед яких особливо виокремлюються проповіді та духовні вірші. Як архієпископ Константинопольський, Григорій зробив величезний внесок у розвиток християнської церкви, захищаючи ортодоксальні вчення. Його роль на Другому Вселенському Соборі стала ключовою для подолання аріанства.

Іконографія

Як архієпископ зображається у фелоні (зазвичай – поліставріоні) і омофорі, іноді із митрою на голові. В руках тримає Євангеліє і єпископський жезл. Характерними портретними рисами є невелика округла русява або чорна борода. Найчастіше знаходяться на одвірках царських або дияконських врат. У XV-XVI він був зображуваний у чині Моління. Зустрічаються осібні ікони святого, проте найбільш поширеними є ікони “Собор трьох святителів”, на яких святитель зображений разом із Іваном Златоустом та Василієм Великим.

Михайло Скоп

Ікони “Собор Трьох Святителів – Василія Великого, Івана Златоуста, Григорія Богослова”