Василій Великий (бл. 329—379) був архієпископом Кесарії Каппадокійської (сучасна Туреччина), одним із Отців Церкви, святителем і богословом. Народився у багатій та благочестивій родині, яка, через свою вірність Христу, зазнала переслідувань: його дід і баба були страчені під час Діоклетіанових гонінь. Родина Василія посвятила себе служінню Богу: дядько і двоє братів стали єпископами, а сестра Макрина була монахинею. Батько, прагнучи підготувати сина до духовного життя, відправив його на навчання. Василій отримав освіту в Кесарії, Константинополі та Афінах, де навчався в платонівській академії і потоваришував із Григорієм Богословом. Пізніше Григорій описував Василія як спокійного, зібраного чоловіка зі струнким тілом і густою русою бородою. Разом із ним в Афінах навчався майбутній імператор Юліан Відступник, який переслідував християн.

Після повернення на батьківщину Василій спочатку займався світськими справами, але 355 року охрестився, обрав аскетичний спосіб життя і вирушив до коптських монастирів, щоб пізнати монаше життя. Його численні праці стосуються аскези та духовної практики. У 360 році Василій супроводжував каппадокійських єпископів на синод у Константинополь. Згодом він став єпископом, а пізніше митрополитом Каппадокії. Основним викликом у житті святого стало боротьба з аріанством, яке підтримував імператор Валент. Він погрожував Василію вигнанням, катуваннями і стратою, якщо той не приєднається до аріан. Однак Василій написав три важливі праці, що пропагували ідею Трійці. Для послаблення позицій святого імператор навіть розділив Каппадокію на дві частини. Після смерті Валента, Василій підготував скликання Другого Вселенського Собору, де аріанство було засуджено, але сам святитель не дожив до цієї події, бо помер 379 р. Незабаром після його смерті Василія зачислили до лику святих.

Василій Великий уклав літургію, що носить його ім’я, і розробив організацію монашого життя та церковної благочинності. Він наголошував, що монаше життя має не лише забезпечувати особисте спасіння, а й бути орієнтованим на спасіння ближніх, зокрема через апостольську діяльність поза монастирем. Василій був великим проповідником, його слово завжди було палким і проникливим. Святитель Єфрем Сирін згадував, як він побачив на проповіді Василія білого голуба, що сидів біля його плеча, що він сприйняв як знак присутності Святого Духа.

Іконографія

Найчастіше ікони Василія Великого знаходяться на одвірках царських або дияконських врат. У XV-XVI він був зображуваний у чині Моління. Зустрічаються осібні ікони святого, проте найбільш поширеними є ікони “Собор трьох святителів”, на яких святитель зображений разом із Іваном Златоустом та Григорієм Богословом (у менш поширеній традиції – Григорієм Двоєсловом). Як архієпископ Василій зображений у фелоні та омофорі, часто з митрою на голові. У лівій руці він тримає Біблію, а правою благословляє або тримає жезл. Характерною рисою є довга чорна борода, яка іноді буває сивою або русою. Його символом є вогненний стовп, що як символ видіння Єфрема Сирійського про величі духовних діл Василія Великого, а також голуб як символ Святого Духа.

Михайло Скоп

Ікони “Собор Трьох Святителів – Василія Великого, Івана Златоуста, Григорія Богослова”

Ікони “Собор Трьох Святителів – Василія Великого, Івана Златоуста, Григорія Двоєслова”