Стрітення
Згідно до юдейського Закону, кожен первороджений мав бути принесений у Храм для посвячення Господу. Хлопчиків приносили на сороковий день, а дівчаток — на вісімдесятий день після народження. Для цього в Храм приносився викуп у вигляді однорічного ягняти і голуба, або, якщо батьки були бідні, двох горлиць, як це передбачалося Мойсеєвим законом.
Про принесення Ісуса до Храму оповідає євангеліст Лука та апокрифічні джерела. Згідно з переказами, ще до народження Христа сімдесят два перекладачі працювали над перекладом Біблії з єврейської на грецьку мову (переклад, відомий як Септуагінта). Серед них був і Симеон, якому було доручено переклад книги пророка Ісаї. Дійшовши до фрази “Ось Діва в утробі зачне і Сина породить…” (Іс. 7:14), Симеон спробував змінити слово “діва” (незаймана) на “дівчина” (молода), але ангел запевнив його, що він не помре, поки не побачить народженого від Діви. Протоєвангеліє Якова оповідає, що після вбивства первосвященника Захарії (батька Івана Хрестителя), його місце зайняв Симеон.
Як зазначено в Євангелії від Луки, коли батьки Ісуса принесли Його до Храму, щоб виконати закон, Дух привів Симеона до них. Він узяв дитину на руки і виголосив слова: “Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!” Після цього Симеон звернувся до Богородиці: “Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох” (Лк. 2:27–35).
Пророчиця Анна, вісімдесят чотири роки була вдовою і щоденно молилась у Храмі. Вона прославила Бога і стала свідчити про Ісуса всім, хто чекав на Визволителя (Лк. 2:36–38).
Іконографія Стрітення
Це один з дванадцяти сюжетів, розташованих у празничковому ряді іконостаса. На іконі зазвичай зображено Йосипа з кліткою з голубами, а також Богородицю, яка простягає руки до Симеона. Першосвященник стоїть, схилившись, і тримає в руках тканину, на якій лежить Ісус. Біля Симеона часто зображена пророчиця Анна. У деяких зображеннях присутні й інші другорядні персонажі. Згідно з традицією, сцена показана не в інтер’єрі, а поза ним, в саду. Проте з другої половини XVII ст. часто надають перевагу інтер’єру.
У центрі композиції іноді видно престіл, який, здається, винесений із Храму на траву, на якому лежить Біблія як символ Закону. Задній фон зображує архітектуру Храму, де за спиною Симеона видно двері у Святу Святих із червоною завісою. Також зображений ківорій — вівтарний навіс із чотирма колонами. Архітектурні елементи, хоч і стилізовані, відповідають храмам епохи іконописця.
Слід також згадати про ще один рідкісний сюжет — Обрізання Христове, який може бути переплутаний зі сценою Стрітення через схожість композицій. Однак цей сюжет зображує обряд обрізання на восьмий день після Різдва (Лк. 2:21), коли Ісуса приносять до Храму. Тут зазвичай зображені священники, що тримають Немовля над столом із посудиною для обрізання. У руках першосвященника — ніж для обрізання. У цьому сюжеті зазвичай немає пророчиці Анни, а Йосип не тримає голубів.
Іноді Стрітення плутають з іконою “Собор Якима і Анни” (1466 р., Станиля). На цій іконі зображено, як Яким і Анна приносять маленьку Марію до Храму на вісімдесятий день після її народження. Яким тримає в руках голубів. Однак підпис і клейма на іконі свідчать про посвячення Марії, а композиція в цілому відповідає сцені Стрітення Христа.
Михайло Скоп
