Зображення Богородиці зі здійнятими в молитві руками долонями вперед, відомі як “Оранта” (лат. orans — “молитися”), з’являються ще в катакомбний період. Це положення рук має юдейське походження: у книзі Вихід згадується, як під час битви ізраїльтян з амаликитянами пророк Мойсей здіймав руки до неба, і поки він їх тримав, ізраїльтяни перемагали (Вих. 17:11–12).

Іконографічний тип “Богородиця Знамення” виникає в XI–XII ст. і представляє Діву Марію в положенні Оранти, із мандорлою на грудях, у якій зображено Еммануїла. Назва “Знамення” походить із книги пророка Ісаї (Іс. 7:14): «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і дадуть йому ім’я Еммануїл». Дослідники припускають, що ікона відображає момент Благовіщення (Лк. 1:38), коли Марія отримала звістку про народження Сина Божого. Еммануїл зображений як ще ненароджений, що символізує Його присутність у лоні Матері. Його мандорла символізує небесну славу, а сам Він зазвичай благословляє обома руками або тримає сувій у лівій руці.

Починаючи з XVIII ст., з’являються зображення Богородиці зі складеними перед грудьми руками (“Помічниця в пологах”) або з жестом підтримки Еммануїла. Цей тип близький до іконографії Богородиці Нікопеї, проте остання тримає вже народженого Христа без мандорли, на відміну від поясного Еммануїла в “Знаменні”.

Ікона “Богородиця Знамення” змістовно пов’язана з образом Неопалимої Купини, прообразом якої є кущ, що горів, але не згорав (Вих. 3:2). Ця паралель пояснює часту заміну Купини “Знаменням” у зображеннях Старого Завіту. У візантійській традиції її часто розміщували в центрі пророчого ряду іконостасу. Для підкреслення символізму Купини ікони мали круглу форму або різьблені орнаменти у вигляді вогню та рослин.

У народному іконописі XIX ст. “Знамення” набуває великої популярності. Цікаво, що в деяких випадках його зображували у дверному отворі над Царськими вратами.

Особливий інтерес викликає його роль у книжковій графіці XVII–XVIII ст., де “Знамення” інтерпретували як одну з семи святих тайн, показуючи Богородицю або священника, що причащає монахів чи вмираючих. У таких зображеннях часто поєднували символіку Євхаристії, де кров із ран Христа наповнювала чашу або вливалася у мандорлу.

Свято “Богородиця Знамення” відзначається 10 грудня.

Михайло Скоп