Богородиця Почаївська
Відомо, що 1597 року ікона перебувала у заможної вдови Анни Гойської, яка володіла Почаєвом. За переказом, вона благала Богородицю про зцілення свого сліпонародженого брата Філіпа, і диво сталося. Після цього ікону хресним ходом перенесли на Почаївську гору. Згодом, у 1623 р., онук Анни Гойської, Анджей Фірлей, який був кальвіністом, забрав ікону з монастиря. Однак у 1644 р., за скаргою ігумена Йова Заліза до Люблінського трибуналу, було винесено постанову повернути образ до монастиря.
1675 року сталося знамените чудо — порятунок Почаївського монастиря від татар, яке оспіване українськими кобзарями. За переказами, під час облоги монастиря, коли оборонці втратили надію, після молитов Йова Заліза до Почаївської Богородиці на хресті головного купола з’явився осяйний образ Діви Марії. Вона відбила кулі нападників, і після цього багато татарів прийняли християнство.
У 1713–1833 рр. Почаївський монастир належав унійному ордену василіан. У цей час велась активна розбудова монастиря, а також зафіксовано понад 539 випадків зцілення, які приписуються Почаївській Богородиці. 1773 року, на прохання Миколи Василя Потоцького, який перейшов з католицизму в унію і симпатизував козацтву, папа Климент XIV надав іконі дві золоті корони.
Популярність Почаївської ікони обумовлена незліченною кількістю чудес, пов’язаних із нею. Її шанують як у Східній, так і в Західній Церквах. До Почаївської Богородиці найчастіше звертаються з проханнями про зцілення від сліпоти, застарілих хвороб та звільнення з полону.
Втім, ікона, яка нині перебуває над Царськими Вратами Почаївської лаври, найімовірніше, не є оригіналом, оскільки за стилем її створення датується XIX ст. Ні на одній із копій ікони XVII–XVIII ст. немає зображень святих у кутах, як на теперішньому образі. Це свідчить про те, що оригінал, імовірно, було вивезено василіанами, які залишили монастир у 1833 році. Згодом його замінили копією.
Іконографія Почаївської Богородиці належить до типу “Милування”. Найчастіше це “праворучиця” (Богородиця тримає Еммануїла на правій руці), іноді зустрічаються “ліворучиці”. У вільній руці Богородиця тримає білу хустину, що свідчить про можливий зв’язок іконографії з образом Марії Сніжної, популярної у Західній Україні. Поширені також зображення, де Богородиця з Дитям перебуває в хмарах, а під ними — пагорб зі слідом Діви Марії, який відсилає до легенди про заснування монастиря.
Михайло Скоп
