Різдво Христове
Народження Христа описане в Євангеліях від Матвія (Мт. 1:18–25) та Луки (Лк. 2:4–20). Також ці події згадуються в апокрифічних текстах, зокрема Протоєвангелії Якова та Євангелії Псевдо-Матвія.
Євангеліст Матвій повідомляє, що після заручення Марії з Йосипом виявилося, що Вона вагітна. Йосип, будучи праведником, не хотів ославити Пречисту, тому вирішив таємно відпустити. Однак уві сні до нього явився ангел, сповістивши, що зачаття сталося від Святого Духа, а Її Син врятує Свій народ від гріхів. Таким чином здійснилося пророцтво Ісаї: “Ось діва зачне, і породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл” (Іс. 7:14).
Лука описує безпосередньо події Різдва. Йосип із Марією вирушили до Віфлеєму для участі у переписі населення. Оскільки для них не знайшлося місця на заїзді, вони зупинилися у хліві. Коли народився Ісус, Його поклали в ясла. Пастухам, які стерегли отари, явився ангел, проголосивши: “Не бійтеся, бо я благовіщу вам радість велику… Народився вам Спаситель, що є Христос Господь” (Лк. 2:10–11). Після цього пастухи побачили небесне воїнство, яке славило Бога словами: “Слава на висоті Богу, і на землі мир, у людях добра воля” (Лк. 2:14). Вони поспішили до Віфлеєму, де знайшли Марію, Йосипа та Дитя. Згідно з Законом, на 40-й день після народження Ісуса принесли до храму, де Його посвятили Богові. Ця подія отримала назву Стрітення (Лк. 2:22–38).
Євангеліст Матвій також повідомляє про прихід мудреців зі Сходу. Вони шукали “Царя юдейського”, якого їм вказала зірка (Мт. 2:2). Ірод, побоюючись втратити трон, наказав мудрецям повідомити про знайдене Немовля. Однак зірка привела їх до дому Святого Сімейства, де вони принесли дари: золото, ладан і смирну. Ангел попередив мудреців не повертатися до Ірода, і вони пішли іншою дорогою. Ірод, розлючений цим, наказав убити всіх хлопчиків до двох років у Віфлеємі та його околицях (Мт. 2:16).
Богослови не мають спільної думки щодо того, у якій послідовності відбулися події, а також, в якому саме році народився Ісус. Так Іван Златоуст вважав, що волхви прийшли одразу після народження Христа, а вже згодом Його віднесли в Храм. Це підтверджується Протоєвангелієм Якова, згідно до якого волхви прийшли не в дім, як пише Матвій, а прямо у печеру, де народився Ісус. Інші автори схиляються до думки, що мудреці прийшли орієнтовно на другий рік життя Ісуса. Це підтверджує Євангеліє Псевдо-Матвія.
Іконографія
Найдавніші відомі зображення Різдва Христового, датовані IV століттям, зображають Богородицю сидячою. Позаду Неї хлів, де зображено вола і осла. Така іконографія має свої витоки у переказах, записаних в Євангелії Псевдо-Матвія, де йдеться про те, що на третій день після народження Христа Марія вийшла з печери до хліва, поклала Немовля у ясла, і тварини поклонилися Йому. Це трактувалося як виконання пророцтва Авакума: “Тебе впізнають між двох звірів” (Ав. 3:2).
Починаючи з VI століття, іконографія Різдва зазнає змін. У цей період формується класична композиція сцени Різдва. Основним елементом є скелястий пейзаж, що заповнює всю площину ікони. Центральне місце займає Богородиця, яка лежить на ложі, зазвичай червоного кольору, що ймовірно символізує візантійську традицію, коли імператриця народжувала спадкоємця у багряному залі. Часто Богородиця підпирає голову рукою і дивиться в протилежний від Немовляти бік. Немовля Христос зображений у пеленах, покладений у ясла. На другому плані зображена печера, з якої визирають віл і осел.
Джерелами згадок про печеру є писання Юстина Мученика та Протоєвангелія Якова (II ст.), тоді як мотив вола й осла походить із апокрифів (вперше згадані в Євангелії Псевдо-Матвія), але має біблійне обґрунтування у пророцтві Ісаї: “Віл знає свого Господаря, а осел — ясла свого Пана” (Іс. 1:3).
Композиційно ліва верхня частина ікони відведена для зображення волхвів, які слідують за зіркою, тоді як у правій верхній частині розташований пастух, якому ангел сповіщає про народження Спасителя. У небесній сфері присутні ангели та зірка, що вказує на місце народження. Нижня частина композиції містить апокрифічний сюжет купання Немовляти двома повитухами, а також Йосипа, що сидить у задумі. За різними версіями, Йосипа може супроводжувати пастух, який сумнівається в непорочності Марії, або ж нечистий дух, який випробовує його.
Починаючи з XVII століття, популярності набувають більш реалістичні композиції, засновані на фрагментах Євангелія Псевдо-Матвія, що описують третій день після народження Христа. У таких сценах Богородиця зображена сидячою на передньому плані, поруч із яслами, в яких лежить Немовля. За ними видно хлів або печеру, звідки визирають віл і осел. Під стелею часто зображається драбина, яка символізує шлях до небес. Йосип, як правило, вказує пастухам на Немовля, один із пастухів знімає шапку в поклоні. На задньому плані іконописець може зобразити символічне місто, що уособлює Віфлеєм, нерідко із впізнаваними деталями рідного міста автора. У небесній частині зображені зірка та ангели з сувоєм, на якому написано: “Слава во вишніх Богу”.
Михайло Скоп
