Єремія (івр. יִרְמְיָהוּ, Йірміягу, «Господь звеличить») — один із чотирьох великих старозавітних пророків, жив у VII–VI ст. до н.е. Походив із роду священників. У п’ятнадцятирічному віці був покликаний Господом, щоб пророкувати своєму народу (Єр. 1:4–10). Спершу він намагався відмовитися, але Господь обіцяв, що завжди буде з ним. Пророк Єремія пророкував біля міських воріт, при вході до Храму, та скрізь, де збиралися люди. Він викривав юдеїв за безбожність та поклоніння ідолам і пророкував страшні кари за ці гріхи (Єр. 7:1–15). Єремія часто зазнавав переслідувань за свої пророцтва, його тексти спалювали (Єр. 36:23). Серед найцікавіших висловів пророка — заклик до “обрізання серця”, що символізувало очищення душі від гріха і гордині, до якої схилявся його народ, вважаючи себе обраним, але нехтуючи Законом Божим (Єр. 4:4).

Єремія — автор книги «Книга пророка Єремії», яка була написана під час загибелі Юдейського царства та містить різні прозові й поетичні фрагменти, промови й пророцтва. Також йому належить «Плач Єремії» — жалобна пісня за зруйнованим Єрусалимом, що, однак, сповнена віри у відродження Ізраїлю, коли він повернеться до Господа. Єремія, імовірно, помер у Єгипті, куди його вивезли юдейські втікачі після захоплення країни вавилонянами (Єр. 43:5–7).

Іконографія

В українському іконописі пророк Єремія часто зображується зі сувоєм у руці в пророчому ряді іконостаса, у верхньому регістрі на іконах «Успіння Богородиці» разом із іншими пророками, а також на іконах «Богородиця з Похвалою», зазвичай у нижньому лівому куті.

Михайло Скоп