Воздвиження Чесного Хреста
Згідно з переказами, бл. 326 р. матері імператора Костянтина Великого, цариці Олені, у віці близько 80 років було видіння, у якому вона отримала божественний заклик вирушити до Єрусалима з метою пошуку реліквій Страстей Христових. В Єрусалимі Олену зустрів патріарх Макарій, який долучився до організації експедиції. Розкопки розпочалися на горі Голгофі, де, за текстом «Золотої легенди», єврей Юда Кіріак, нащадок Никодима, вказав на необхідність розшуку під капищем Венери. Після знесення капища було виявлено печеру Гробу Господнього, в якій знаходилися цвяхи та таблиця з написом «IESVS·NAZARENVS·REX·IVDÆORVM». Поблизу печери було знайдено три хрести.
Для визначення Ісусового Хреста, патріарх Макарій провів випробування: коли до тіла померлого, якого несли повз місце розкопок, було по черзі піднесено хрести, лише від дотику до Животворчого Древа померлий ожив. Цей факт засвідчив автентичність Правдивого Хреста. Почувши про відкриття, натовпи людей зібралися на Голгофі. Патріарх Макарій та духовенство піднесли Хрест, що дало змогу вірянам його побачити, викликавши молитовний вигук: «Господи, помилуй». Згідно з переказом, важкохвора жінка, побачивши Хрест, відразу зцілилася, що сприяло наверненню багатьох людей.
Цариця Олена сприяла зведенню близько 80 храмів на місцях, пов’язаних із євангельськими подіями. Повернувшись до Константинополя, вона привезла частину Животворчого Хреста і цвяхи, яким вшанували у храмі Святої Софії. Імператор Костянтин наказав побудувати величний храм Воскресіння Христового на Голгофі, завершений через десять років. Цариця Олена не дожила до завершення будівництва, бо померла у 327 році. Урочисте освячення храму відбулося 13 вересня 335 року, після чого наступного дня було встановлено свято Воздвиження Чесного Хреста.
Серед найдавніших пам’яток, що зображають Воздвиження Чесного Хреста зустрічаємо два варіанти іконографії.
На першому Хрест тримає патріарх Макарій (мініатюра із Мінологія Василія II (976-1025 рр.)
На другому – Констянтин та Олена (розписи одного з храмів Каппадокії Xст). Проте, цей сюжет ілюструє Воздвиження Хреста не в Єрусалимі, а в констянтинопольському храмі Святої Софії, куди його було перевезено.
Класична композиція у звичному для іконопису анахронізмі поєднує ці два сюжети на фоні вже зведеного храму Воскресіння Христового. Проте, на українських іконах до 16 ст. часто зустрічається розділення сюжетів в одному образі. Так у верхній частині ікони Хрест тримає с. Макарій із кліром, а в нижній – зображено цариградське Воздвиження – Констянтин та Олена здіймають Хрест перед вірними. Інколи присутні клейма із подіями, зв’язаними із святом. У пізніших зразках, де події поєднуються, патріарх зображений на підвищенні, а святі імператор з царицею – по боках від нього, або скраю композиції. Слід відрізняти похідний сюжет – “Поклоніння Хресту”, що символізує радше щорічне винесення Древа на поклоніння в Софійському соборі. Цей сюжет не так тісно прив’язаний до історичних подій Воздвиження, а отже, має дещо вільнішу композицію. Хрест тут значно більший, зазвичай, його не тримають. Серед народу зображаються Отці Церкви, історичні особи, монархи. На фоні зображені клейма зі Страстями Христовими або Новозавітна Трійця в небі
Михайло Скоп
