У чотирьох канонічних Євангеліях відсутні згадки про останні дні життя Діви Марії. Джерелом для цих подій є кілька апокрифічних текстів IV–VI ст., таких як «Повість про Успіння Богородиці» Псевдо-Івана Богослова, «Про відхід Марії Діви» Псевдо-Мелітона Сардійського та «Слово Івана архієпископа Солунського» Псевдо-Діонісія Ареопагіта. Через значні розбіжності у змісті цих текстів Церква прийняла їх лише частково. На основі апокрифічної традиції опис Успіння Богородиці створив наприкінці XVII ст. український святий Димитрій Туптало (відомий як святий Димитрій Ростовський).

Згідно з апокрифами, Діва Марія жила свої останні дні в Єрусалимі, молячись біля Голготи та Гробу Господнього. Архангел Гавриїл сповістив Її про близький перехід до Христа, вручивши гілку райського дерева — символ Її майбутньої слави. На прохання Марії ангели зібрали апостолів, які розійшлися проповідувати світом, і принесли їх до Єрусалима. Перед смертю Богородиця благословила учнів і побачила Христа, який прийшов до Неї у славі з праведниками та ангелами. Її тіло урочисто несли через Єрусалим, і вояки, що намагалися зупинити процесію, зазнавали Божого покарання.

Тіло Богородиці поховали в Гетсиманії, у гробниці Її батьків та Йосипа Обручника. На третій день апостол Хома, який запізнився на похорон, виявив, що тіло зникло, залишивши лише поховальні ризи. Під час трапези Діва Марія явилася апостолам, запевнивши їх у Своїй духовній присутності.

Іконографія Успіння

Найпоширеніша композиція ікон відображає момент смерті Марії: у центрі — Її тіло на смертному одрі, оточене апостолами й святими, а над ними — Христос, який тримає душу Марії у вигляді немовляти. У верхній частині часто зображено Вознесіння Богородиці або Її коронування. Деякі ікони акцентують на чудесах: відрубування рук первосвященника Афонія Архистратигом Михаїлом. Починаючи з XVIII ст., під впливом західної традиції, композиції доповнюються символами та деталями, зокрема короною, лілією чи хрестом. У XIX ст. у більш народних іконих зберігається простіший виклад сюжету, зосереджуючись на духовному переживанні.