Поклоніння волхвів
Згідно з євангелістом Матвієм (Мт 2:1-11), коли Ісус народився у Вифлеємі за днів царя Ірода, до Єрусалиму прибули мудреці зі сходу. Вони запитували, де народжений Цар Юдейський, адже бачили Його зірку та прийшли поклонитися Йому. Це занепокоїло Ірода і весь Єрусалим. Цар зібрав первосвященників і книжників і допитував мудреців, де має народитися Христос. Вони відповіли, що у Вифлеємі, оскільки пророк написав: “І ти, Вифлеєме, земле Юди, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде пасти народ Мій ізраїльський”. Тоді Ірод таємно викликав мудреців і детально запитав їх про час, коли з’явилася зоря. Після цього він відправив їх до Вифлеєму, щоб вони дізналися про Дитятко та сповістили його, щоб і сам Ірод пішов поклонився Йому. Мудреці пішли, і зоря вела їх, аж поки не зупинилася над домом, де було Дитя. Коли вони увійшли в дім, знайшли там Дитятко та Марію. Вони вклонилися Йому і відкрили свої дари: золото, ладан і смирну. У сні вони отримали попередження, щоб не поверталися до Ірода, а йшли іншим шляхом.
Євангельський опис містить безліч доповнень і тлумачень. Так, Августин (354-430) та Іван Златоустий (бл. 347-407) стверджували, що мудреців було дванадцять. Однак, враховуючи три дари, більш поширеною стала версія про трьох мудреців. Існує безліч варіантів їхніх імен, але найбільш поширені (Каспар, Мельхіор і Бальтазар) вперше зазначені Бедою Преподобним (673-735). Перша згадка про них як про царів належить Кесарію Арльському. Вірогідно, їх назвали царями, оскільки у Псалтирі сказано (Пс. 71:10-11): “Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки”. В церковнослов’янському перекладі їх названо волхвами, а в латинському — магами (magi). Це слово вживалося щодо персидських зороастрійських жерців і вавілонських астрологів.
Немає єдиної думки щодо часу, коли саме мудреці прийшли до Ісуса. Так, Юстин Мученик та Іван Златоуст писали, що мудреці прибули одразу після народження Христа, що підтверджує апокрифічне Протоєвангеліє Якова. Проте інші автори, зокрема Євсевій Памфіл та автор апокрифічного євангелія Псевдо-Матвія, стверджують, що подія відбулася на другому році життя Ісуса. Таким чином, спочатку відбулися обрізання (на восьмий день) та стрітення (на сороковий день), а вже потім прихід волхвів і втеча в Єгипет.
Свято Поклоніння волхвів відзначається на дванадцятий день Різдва, одночасно з Хрещенням (обидва свята також носять назву “Богоявлення”). Їхні дари мають символічне значення: золото — дарунок Цареві, ладан — Великому Священнику, а смирна — Тому, хто має померти, оскільки її використовували для бальзамування померлих. Прийнято вважати, що мудреці прибули на верблюдах, що перегукується із уривком з книги пророка Ісаї (Іс. 60:6-11), в якому йдеться про те, що до Єрусалиму прийде безліч верблюдів з Мідії, Ефи та Шеви, які нестимуть золото і ладан.
Іконографія
Сюжет Поклоніння волхвів відомий ще з катакомбного періоду, як у вигляді окремого сюжету, так і в композиціях, що зображують Різдво. На таких іконах часто зображають волхвів у персидському одязі та фрігійських ковпаках. В Західній традиції корони на їхніх головах з’явилися з X століття; тоді ж почали розрізняти їх за віком, а з XII століття — волхвів малюють як представників різних рас.
В українському іконописі до XVII століття волхви найчастіше зображувалися під час мандрів за зіркою в складі ікон Різдва. Проте зустрічаються й окремі ікони Поклоніння волхвів. На них, ближче до центру, зображено Богородицю на троні, яка тримає Ісуса (помітно старшого за немовля). Біля Марії стоїть Йосип, а навпроти них — троє волхвів у розкішних царських шатах. Найближче до Ісуса навколішки стоїть сивий Каспар, за ним — двоє інших. Починаючи з XVII століття, Бальтазара все частіше малюють мавром або в тюрбані. На фоні можна побачити міський пейзаж. Це ілюструє слова євангелиста Матвія про те, що волхви увійшли “в дім”, а не в “печеру”, де було Дитятко з Марією. Однак з кінця XVI століття все популярнішою стає композиція, де Богородиця сидить перед хлівом або печерою. Подібна композиція також поширюється на ікони Різдва, де показується поклоніння волхвів новонародженому Ісусу.
Михайло Скоп
