У Книзі Буття представлено два варіанти створення світу і людини. Перша розповідь (Бут. 1:26—29) описує, що протягом п’яти днів Бог створив день і ніч, землю і море, рослинність та небесні світила, риб і звірів. На шостий день Він створив людину (Бут. 1:26): “…за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.” Людина, створена на Божий образ, повинна була розмножуватися і панувати над усіма живими істотами. Бог також надав їм насіння і плоди дерев, а на сьомий день відпочив від усіх Своїх справ.

Друга оповідь є більш детальною (Бут. 2:4—25) і розповідає, що спочатку Бог створив небо і землю, але не було на землі жодної рослини, оскільки не було дощу і людини, яка б її обробляла. З землі піднімалася пара, яка напувала її. Тоді Бог створив людину з пороху земного і вдихнув у її ніздрі дихання життя, і людина ожила. Бог виростив дерева з їстівними плодами, серед яких було Дерево Життя та Дерево Пізнання добра і зла. З Едему вийшла річка, що розділилася на чотири. Бог помістив людину в Раю, наказавши їй доглядати його, та заборонив їсти з Дерева Пізнання. Побачивши, що чоловікові не добре бути самотнім, Бог створив йому спершу звірів і птахів. Однак Адам не знайшов помочі серед них. Тоді Господь наслав міцний сон на Адама і, взявши одне з його ребер, створив жінку. Адам назвав її «костею своїх кісток» і «чоловіковою», адже вони стали одним тілом. Вони були нагими і не соромились.

Проте змій, найхитріший з усіх звірів, спокусив жінку, запевняючи її, що плід з Дерева Пізнання не призведе до смерті, а зробить їх подібними до богів, які пізнають добро і зло. Єва з’їла плід і подала Адамові. Після цього вони усвідомили свою наготу, зробили пов’язки з фігових листків і сховалися від Бога, коли почули, що Він ходить по Раю. Господь покликав Адама, і той, соромлячись, пояснив, що не вийшов, бо нагий. Бог запитав, чи їв Адам забороненого плоду, і Адам признався, що жінка його спокусила. Єва ж відповіла, що її спокусив змій. Унаслідок цього Бог прокляв змія, зокрема, встановивши його ворогування з нащадками жінки, і наклав на жінку та Адама покарання: жінка страждатиме під час вагітності і жадатиме свого чоловіка, а чоловік муситиме у скорботі тяжко працювати на землі. Бог створив їм одяг зі шкур і вигнав їх з Раю, поставивши херувима з вогняним мечем на воротах Едему, щоб охороняти Дерево Життя.

Деякі дослідники вважають, що друга версія цієї розповіді є більш давньою, тоді як перша, ймовірно, була створена під час Вавілонської неволі. Обидві версії містять ряд розбіжностей: у першій спочатку створено звірів, а потім чоловіка і жінку, а в другій — навпаки. У першій версії Адам і Єва створені для того, щоб панувати над усіма живими створіннями, в той час як у другій Бог спочатку створює Адама для догляду за едемським садом.

Іконографія

Зображення Адама і Єви в українському іконописі найчастіше зустрічаються у житійних іконах Архистратига Михаїла у сцені “Вигнання з Раю”, де Михаїл вогненним мечем проганяє Адама і Єву від воріт Едему. Також іноді зустрічаються сцени навчання вигнаних ремеслам. На іконах “Зішестя в Ад” Адам і Єва зображені на передньому плані у ту мить, коли Христос як новий Адам простягає руку старому Адаму. Як батьки всіх людей, вони також представлені перед Престолом Уготованим на Страшному Суді, де Адам зображений сивим. Сцени, пов’язані із створенням перших людей і вигнанням з Раю, іноді з’являються на додаткових рядах іконостасів, стінописах і художньому оформленні стародруків. Череп Адама є атрибутом ікон “Розп’яття”, оскільки, згідно з переказами, його могила знаходилася на горі Голгофі.

Михайло Скоп

Ікони “Зішестя в Ад”