Лаврентій походив із міста Оска в Тараконській Іспанії. Він був учнем архидиякона Сикста, який 257 року став Римським єпископом, а Лаврентій був висвячений на диякона. Його завданням був нагляд за церковним майном і допомога бідним. У 258 році, під час переслідувань християн імператором Валеріаном, священників і єпископів стратили, а багатих християн позбавляли майна та виганяли з міста.

За легендою, коли святого папу Сикста вели на страту, Лаврентій спитав його, куди він іде і чому залишає свого учня. Лаврентій благав дозволити йому пролити кров за Христа разом із учителем, на що Сикст відповів, що не залишить його, але Лаврентію, молодому і сильному, доведеться зазнати важких страждань через три дні після його страти. Після цього він благословив Лаврентія роздати церковне майно бідним. По смерті Сикста Лаврентій опинився у темниці, де зціляв хворих і навертав язичників. Римський префект зажадав, щоб Лаврентій передав державі всі церковні багатства. Святий попросив три дні для цього і за цей час роздав церковне майно потребуючим. На третій день він привів до префекта знедолених і сказав, що це справжнє багатство Церкви. За це його піддали жорстоким тортурам, закликаючи відректися від віри та поклонитися богам. Коли він відмовився, його заживо спалили на розпеченій решітці. Під час страти святий мовив своїм катам: «Ось ви спекли одну сторону, поверніть на іншу і їжте моє тіло!» Лаврентій помер 10 серпня 258 року, імовірно, у віці 33 років.

Іконопис
В українському іконописі Лаврентій зображається в дияконському облаченні: стихарі і орарії. Зазвичай він зображений довговолосим, іноді з невеликою бородою. Основні атрибути святого – решітка, на якій його спалили, пальмова гілка як символ мучеництва, кадильниця або золота дарохранительниця у вигляді макету церкви (Сіон). Традиційно його ікони розташовані на одвірках дияконських дверей навпроти архидиякона Стефана. Святих часто малюють схожими.

Михайло Скоп