Події воскресіння Лазаря описані в Євангеліях від Луки та Івана (Ів. 11:1–45). Основний момент — безпосереднє воскресіння, зафіксоване в Івана 11:39–44: Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі… 40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? 41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. 42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. 43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! 44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою… Ісус каже до них: Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив…

Цей сюжет зображався у ранньохристиянський період на саркофагах та стінах катакомб як нагадування про воскресіння. Типовим є зосереждення лише на двох персонажах – безбородому Христі і Лазарі. Згодом композиція доповнилася й набула відомого вигляду: Христос благословляє Лазаря, обгорнутого саваном. Поруч із Христом апостоли, а за гробом Лазаря — юдеї, які прикривають обличчя, щоб уникнути трупного смороду. Поруч стоїть чоловік, який відсунув камінь, а біля Ісуса — Марта та Марія, сестри Лазаря, що символізують Синагогу і Церкву. Марта, що дотримується Закону і турбується про матеріальне, зображена в синьому мафорії, стоячи на колінах. Марія, яка втілює щиру християнську віру, цілує ноги Ісуса й одягнена в червоний мафорій. Кольори одягу часто символізують особливості служіння сестер. На задньому плані зображено дві гори, які розділяють композицію на дві частини. Вони символізують стару і нову віру – християнство і юдаїзм. На тлі – міські стіни Єрусалима.

Існує також іконографічний варіант на основі Псалмів, зокрема Пс. 48:16. У Київському Псалтирі (1387 р.) Лазар промовляє, що Спаситель його воскресить. Також ілюстровано Христа, апостолів, сестер Лазаря, а на тлі гір – чоловіка, що відсунув камінь. Тут душа Лазаря представлена у вигляді дитини в білому. Під композицією віддалено зображений бородатий чоловік — це Ад, із якого вирвалася душа Лазаря. Як зауважує Галина Друзюк, тонкі промені підкреслюють рух душі від дитини до Ада. У цій композиції наголошується на воскресінні насамперед душі, а не тіла, як перемоги над смертю.

В українському іконописі сюжет воскресіння Лазаря зазвичай зображується на іконах “Страсті Христові”, а також на празниковому ряді іконостасу та акафісних іконах Христа.

М. Скоп

Ікони “Воскресіння Лазаря”